АКЦЕНТ
акце́нт
(лат. accentus – наголос)
1. Виділення фонетичними засобами (посиленням голосу, підвищенням тону) складу в слові або словосполученні і знак, яким його позначають.
2. Сукупність особливостей вимови, характерних для певної мови або діалекту.
3. Своєрідне вимовляння іншомовних звуків, зумовлене артикуляційною базою рідної мови.
4. Підкреслення звука або акорду, переважно його підсиленням.