Словник іншомовних слів Мельничука
ІМПЕРАТИВ
імперати́в
(від лат. imperativus – владний)
1. Наказовий спосіб дієслова.
2. Категоричний І. – в ідеалістичній етиці німецького філософа І. Канта безумовне моральне веління, яке нібито притаманне розуму, є вічним і незмінним і покладене в основу моралі.
3. Переносно – веління, настійна вимога.
імперати́в
(від лат. imperativus – владний)
1. Наказовий спосіб дієслова.
2. Категоричний І. – в ідеалістичній етиці німецького філософа І. Канта безумовне моральне веління, яке нібито притаманне розуму, є вічним і незмінним і покладене в основу моралі.
3. Переносно – веління, настійна вимога.
Ви можете поставити посилання на це слово:
матиме такий вигляд: ІМПЕРАТИВ
матиме такий вигляд: Що таке ІМПЕРАТИВ
матиме такий вигляд: ІМПЕРАТИВ
матиме такий вигляд: Що таке ІМПЕРАТИВ