ДИКИЙ
(- тварин) вільний, не свійський, неприборканий; (- рослини) дикорослий, не культивований, природний; (куток) пустельний, глухий, необжитий, незаселений, безлюдний, відлюдний; (нарід) первісний, нецивілізований, дикунський, варварський, примітивний; (хлопець) сором'язливий, відлюдькуватий, с. непокірний, неслухняний; (звичай) нерозумний, безглуздий; (- радість) невгамовний, розгнузданий, непогамовний; (крик) відчайдушний; (голос) не свій; (сміх) нестримний, шалений, скажений, несамовитий, маніякальний; (гніт) неймовірний, жорстокий, страшний; ФР. незвичайний, дивний; ЯК ІМ. дикун; дикуватий, диким-дикий.