ГОВОРИТИ
казати, мовити, вести річ <мову>, висловлюватися, жм. дейкати, подейкувати; ур. ректи, глаголати, зн. цвенькати, обертати язиком; (на вічу) держати річ; (з ким) БАЛАКАТИ, РОЗМОВЛЯТИ; (між собою) гомоніти, гуторити; (забагато) просторікувати, молоти, мати довгий язик; (швидко, незрозуміло) ШВАРҐОТІТИ; (грубо) гаркати, рикати; (неохоче) кидати слова <через плече>; (повільно) зимувати на кожному слові; (крізь зуби) цідити; (у творі) оповідати, викладати; (у вироку) твердити; (з ппр. сл. совість) підказувати, віщувати; (з нст. сл. що) свідчити, вказувати.