ВМИРАТИ
конати, кінчатися, ПОМИРАТИ, ур. відходити <у засвіти>, о. прясти на тонку, лягати в землю <яму, могилу>, сходити в могилу, іти в сиру землю <на той світ>, лишати <покидати, з. опускати> світ, розлучатися <прощатися> із світом <з життям>; (в ліжку) приймати смерть; (за ким) П. пропадати, умлівати, душі не чути; (зо сміху) падати, лягати; п! УМЕРТИ; п-к -АЮЧИЙ, що вмирає, змушений вмирати, приречений вмерти, майже мрець, (хворий) агонійний, з. присмертний, смертенний, о. в обіймах смерти, на Божій дорозі <постелі>, на відході у вічність <засвіти>.