Орфографічний словник української мови
А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З И І Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х [Ц] Ч Ш Щ Ю Я
ЦІЛУВАЛЬНИК

цілува́льник
іменник чоловічого роду, істота
виборна урядова особа в Росії XV – початку XVIII ст., яка збирала податки й виконувала ряд судових і поліцейських обов'язків; шинкар - арх.
іст.
Ви можете поставити посилання на це слово:

матиме такий вигляд: ЦІЛУВАЛЬНИК


матиме такий вигляд: Що таке ЦІЛУВАЛЬНИК