Орфографічний словник української мови
СТРИБУНЕЦЬ
стрибуне́ць 1
іменник чоловічого роду, істота
про людину
стрибуне́ць 2
іменник чоловічого роду, істота
про коника; про зайця тощо
арх.
стрибуне́ць 1
іменник чоловічого роду, істота
про людину
стрибуне́ць 2
іменник чоловічого роду, істота
про коника; про зайця тощо
арх.
Ви можете поставити посилання на це слово:
матиме такий вигляд: СТРИБУНЕЦЬ
матиме такий вигляд: Що таке СТРИБУНЕЦЬ
матиме такий вигляд: СТРИБУНЕЦЬ
матиме такий вигляд: Що таке СТРИБУНЕЦЬ