Орфографічний словник української мови
А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З И І Й К Л М Н О [П] Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я
ПУСТИНЬ

пу́стинь
іменник жіночого роду
відлюдне місце, де жив пустельник; невеликий монастир у відлюдній місцевості
Ви можете поставити посилання на це слово:

матиме такий вигляд: ПУСТИНЬ


матиме такий вигляд: Що таке ПУСТИНЬ