Орфографічний словник української мови
ОТРОК
о́трок
іменник чоловічого роду, істота
хлопець-підліток; у стародавній Русі – князівський або боярський слуга, що входив до складу молодшої дружини - іст.
арх.
о́трок
іменник чоловічого роду, істота
хлопець-підліток; у стародавній Русі – князівський або боярський слуга, що входив до складу молодшої дружини - іст.
арх.
Ви можете поставити посилання на це слово:
матиме такий вигляд: ОТРОК
матиме такий вигляд: Що таке ОТРОК
матиме такий вигляд: ОТРОК
матиме такий вигляд: Що таке ОТРОК