Орфографічний словник української мови
МІРНИЦЯ
мі́рниця
іменник жіночого роду
народно-побутова одиниця сипких тіл; посудина такої місткості
мі́рниця
іменник жіночого роду
народно-побутова одиниця сипких тіл; посудина такої місткості
Ви можете поставити посилання на це слово:
матиме такий вигляд: МІРНИЦЯ
матиме такий вигляд: Що таке МІРНИЦЯ
матиме такий вигляд: МІРНИЦЯ
матиме такий вигляд: Що таке МІРНИЦЯ