Орфографічний словник української мови
А Б В Г Ґ [Д] Е Є Ж З И І Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я
ДИБА

ди́ба 1
іменник жіночого роду
знаряддя катувань

ди́ба 2
іменник жіночого роду
одна з двох жердин з набитими на них приступками, на які стають і ходять, переставляючи жердини
частіше вживається у множині

ди́ба 3
прислівник
дибом
незмінювана словникова одиниця
Ви можете поставити посилання на це слово:

матиме такий вигляд: ДИБА


матиме такий вигляд: Що таке ДИБА