Орфографічний словник української мови
А Б В [Г] Ґ Д Е Є Ж З И І Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я
ГУСІНЬ

гу́сінь 1
іменник жіночого роду, істота
гусениця - личинка метелика
частіше вживається в однині, в тому числі як збірне

гу́сінь 2
іменник жіночого роду
гусениця - широкий ланцюг, що накладається на колеса трактора, танка і т. ін. для підвищення прохідності машини
Ви можете поставити посилання на це слово:

матиме такий вигляд: ГУСІНЬ


матиме такий вигляд: Що таке ГУСІНЬ