Орфографічний словник української мови
ГНІЗДЮК
гніздю́к
іменник чоловічого роду, істота
козак, що осів на одному місці і веде спосіб життя хлібороба
іст., зневажл.
гніздю́к
іменник чоловічого роду, істота
козак, що осів на одному місці і веде спосіб життя хлібороба
іст., зневажл.
Ви можете поставити посилання на це слово:
матиме такий вигляд: ГНІЗДЮК
матиме такий вигляд: Що таке ГНІЗДЮК
матиме такий вигляд: ГНІЗДЮК
матиме такий вигляд: Що таке ГНІЗДЮК