ШЛЯХ , МАНІВЕЦЬ , ПУТІВЕЦЬ , ДОРОГА
шлях і дорога – що брат і сестра
"Через гору шлях-доріженька, ой, широкая та пробитая, слізоньками перемитая",- співається в народній пісні. Можливо, не всі знають цю пісню, але кожному відоме в ній значення обох споріднених слів. То смуга землі, якою їздять і ходять. Дорогу, шлях прокладають у потрібному напрямку, їх будують (насипають, підвищують, аби зручно було і людям, і транспорту пересуватися). Так виникають підвісні дороги (шляхи), канатні, трамвайні, тролейбусні тощо.
Смуга для руху, взагалі сполучення, може бути й у небі чи на воді – тоді йдеться про повітряні або морські, річкові дороги (шляхи).
Спеціалістів з будівництва та експлуатації земних трас називають дорожниками (шляховиками). Вони виконують дорожньо-ремонтні роботи. Саме таке словосполучення побутує в мовленні, хоча паралельно вживається вислів ремонт шляхів. Чому автодорожній інститут, але Міншляхбуд, Держшляхбуд? У власних назвах користуються усталеними умовними найменуваннями, не допускаючи синонімії. Узвичаєні також словосполучення: дорожні знаки (а не шляхові), вулично-шляхова мережа міст (а не вулично-дорожня). Є шляхопровід, однак немає дорогопроводу. Коли мовиться про вирушання кудись неблизько, про подорож, тоді доречне буде слово путь жіночого роду або дорога. "Далекая путь, хвилини не ждуть" (Леся Українка), "В далеку дорогу піду" (Борис Грінченко).
Невелика дорога між селами зветься путівець, не пряма, а кружна – манівець.
Російські вислови дорога домой, обратный путь, на обратном пути, (не) по пути, половина дороги (пути), счастливого пути по-українському звучать так: дорога додому, дорога назад (а не зворотна дорога), по дорозі назад, повертаючись назад (а не на зворотній дорозі), (не) по дорозі, (не) по путі; половина дороги (шляху), щасливої дороги чи просто: щасливо. А сполука торная (укатанная) дорога передається як битий шлях. Відповідно до російських таким путем; туда ему и дорога нашою мовою кажуть: таким способом (або ); так йому й треба, катюзі по заслузі, своїм шляхом пішов!
Переносне тлумачення "напрям діяльності, розвитку" треба передавати словом шлях. Його вживають переважно з означенням або з іменником у родовому відмінку, перед яким стоїть прийменник до, наприклад: важкий шлях до щастя, шлях до миру.
Як синонімічні назви відтінюються ці іменники в поетичній мові: "Спільна дорога у всіх дівчат, та окремий у кожної шлях" (Максим Рильський).
Літературна норма рекомендує уникати конструкцій з прийменником типу по шляху технічного прогресу. Краще сказати й написати: шляхом технічного прогресу.