ТАЛАН , ЗДІБНИЙ , НЕТАЛАНОВИТИЙ , БЕЗТАЛАННЯ , БЕЗТАЛАННИЙ , ЗДАТНИЙ , ТАЛАНТ
талан – талант, здібний – здатний
Це пароніми, близькі за звучанням, але різні за значенням. І тому часом не лише в усному мовленні, а й на письмі їх плутають. Як ось в одному з сучасних художніх творів: “ – Максиму бути головою, – казали люди в селі, – талан у нього до землі”. Зрозуміло, що тут має стояти іменник талант. А талан означає “доля, життєвий шлях, щастя, успіх, удача”. Таке його вживання йде з фольклору, згадаймо, наприклад: “Ой світе мій ясний, світе прекрасний, Який мій талан нещасний” (народна пісня). Цей самий зміст вкладали в нього й українські класики: “Нащо мені врода, Коли нема долі, нема талану” (Тарас Шевченко), “А менший працює, як риба об лід побивається, та нічого не вдіє, ні в чому нема йому талану” (Олекса Стороженко). Від цього іменника походить і дієслово таланить.
Талант – видатні природні здібності, що виявляються в тій чи тій галузі науки, мистецтва, в інших видах людської діяльності; хист, обдаровання. “Наша Настя має талант і охоту до музики” (Іван Нечуй-Левицький). Так називають і того, кому властиві ці якості. “Ви не знаєте, скільки то у нас талантів молодих” (Василь Стефаник). Коли в людини нема таланту, кажуть, що вона неталановита, а не безталанна. Безталанний – це нещасний, знедолений. “А я бідний, безталанний, Без пари, без хати, Не довелось мені в світі Весело співати” (народна пісня). “А ти, моя Україно, безталанна вдово” (Тарас Шевченко). Безталання – гірка, лиха доля; недоля. “Розвіялося оплакане всіма віками дівоче безталання” (Кость Гордієнко).
До речі, прикметник здібний, що теж вказує на обдарованість особи, нерідко сплутують з прикметником здатний (спроможний на щось, зугарний). Помилка зумовлена тим, що в російській мові обидва значення передаються одним словом – способный.
У літературі натрапляємо на непоодинокі випадки використання в значенні “обдарований” прикметника здатний. У наш час це сприймається як порушення норми.