СПОЛУЧЕННЯ , СПОЛУКА , СПОЛУЧНІСТЬ
сполучення – сполука – сполучність
Сполучення – а) дія за значенням сполучати, сполучити, сполучатися, сполучитися; б) зв’язок між віддаленими пунктами за допомогою яких-небудь засобів. Сухопутне сполучення, повітряне сполучення, тролейбусне сполучення. Фразеологічне сполучення – стійке поєднання слів.
Сполука – переважно речовина, в якій атоми з’єднані між собою за допомогою певного типу хімічного зв’язку. Органічні сполуки, хімічні сполуки.
Сполучність. В українській мові одні й ті самі слова можуть утворювати притаманні їй сполучення, а можуть являти собою поєднання сумнівні, ненормативні. Невдалими є звороти, сконструйовані без належної уваги до змісту їхніх складових частин (поєднуються лексеми з несумісними, кардинально протилежними або тавтологічними значеннями): винятково здивувати, відбуваються помилки, висока кількість, жестикулювати мімікою, охопила думка, попит занепав, пройшла розмова, розбивати точку зору, трапилася невдача, утворювати враження, до бісового дідька, дуже жахливо, дуже прекрасно (навіщо тут дуже?), обставини змін тощо.
Так само неприйнятні словосполучення, здебільшого створені за іншомовними моделями: взагалі кажучи, задавати (задати) запитання, здавати (здати) іспит, зійти на думку, іноземні слова, круглий рік, крутиться голова, надавати уваги, наносити (нанести) удар, не показує й виду, ні в якому випадку (а чому не в жодному разі?), приймати (прийняти) до уваги, приймати міри, приймати участь і т. ін.