СЛІДУВАТИ
Чи має сучасна українська мова дієслово слідувати? Кажуть, нібито його нема, але в наших ЗМІ на нього частенько натрапляєш.
Воно доречне тільки тоді, коли виражає поняття “рухатися слідом за кимось”. У інших значеннях, пише дослідник історії і культури української мови, її відродження та утвердження як державної Олександр Пономарів, слідувати застаріло і вважається ненормативним, з погляду лексичних норм. Намагання збільшити частотність цього слова й розширити його семантику спричинено не внутрішніми законами нашої мови, а незнанням цих законів та впливом інших мов.
Основними українськими відповідниками російського следовать є іти, прямувати, простувати (у просторі), наставати, наступати (у часі): поезд следует без остановок – потяг іде без зупинок, поезд дальнего следования – потяг далекого прямування; за весной следует лето – за весною настає літо. Дієприкметника слідуючий у нашій мові немає взагалі.
Не входить дієслово слідувати (з огляду на звуженість його тематики) і до словосполучень фразеологічного й нефразеологічного типу. Те, що читаємо в газетах і журналах (слідувати такій логіці, слідувати чиємусь прикладу, із сказаного слідує й под.), не відповідає ні лексичним, ні фразеологічним нормам. Ось деякі російські словосполучення, що мають складником следовать, та їхні відповідники в українській мові: продолжение следует (якщо публікують художній твір чи розлогу статтю в кількох номерах) – далі буде; следовать чьему-то примеру – наслідувати чийсь приклад; следовать подобной логике – йти за такою логікою; следовать советам врача – виконувати поради (слухати порад) лікаря; следовать обычаям – дотримуватися (додержуватися) звичаїв; из сказанного следует – із сказаного випливає; как следует – як слід; как и следовало ожидать – як і треба було сподіватися (чекати). Заміна в усіх розглянутих випадках дієслів однією лексемою слідувати в усному мовленні, а то й у пресі не тільки свідчит