РОБОЧИЙ , РОБІТНИЧИЙ
робочий – робітничий
Часом плутають ці схожі за будовою прикметники і кажуть чи пишуть робочий гуртожиток, робочий клуб, робоча їдальня замість робітничий гуртожиток, робітничий клуб, робітнича їдальня. Щоб не припускатися таких помилок, маємо пам’ятати, що робочий походить від іменника робота й означає “пов’язаний із процесом або часом праці”, а робітничий – від робітник, робітники. Отже, робочий план, бо це план для роботи, так само робочий одяг, робочий стіл, робоча гіпотеза. Робочий має також значення “який використовується у роботі” (робоча поверхня верстата, робоча частина ножа); “який забезпечує дію, функціонування чогось, приводить у рух що-небудь (про механізм та його частини)”. Наприклад: “На його плечі лягло найбільш складне і відповідальне завдання: відлити робочі колеса і статори для турбін” (Вадим Собко).
Робочі руки, робоча сила – це переносно робітники. Словосполучення робоча людина вживають щодо того, хто живе зі своєї праці, тобто цей вислів виражає соціальну характеристику особи або групи осіб.
Треба говорити робітнича гордість, слава, честь, бо це гордість, слава, честь робітника. Обслуга-обслуговування
“У селі погана поштова обслуга”, – пише газета. Одразу впадає в очі помилкове використання слова обслуга, яке має інше значення, ніж те, що йому надав автор публікації. Обслуга – це не дія, що задовольняє чиїсь потреби, а група людей, призначених виконувати певну роботу, здебільшого у військовій справі. “Гармату викотили на платформу, а обслуга зайняла теплушку” (Василь Козаченко). Російські відповідники цього слова – расчёт, прислуга. Коли треба передати дію, спрямовану на виконання якогось завдання, тоді слід удаватися до слів обслуговування або обслужування.