ПИСЬМЕННИЙ , ГРАМОТНИЙ
письменний – грамотний
Що в них спільного? А чим відмінні? Письменний – який уміє читати й писати. “Я думав, ти з письменних!” (Микола Бажан), “Він був письменний по-церковному і в неділю любив урочисто читати Псалтир” (Олександр Довженко).
Грамотний – це передусім той, хто правильно, без похибок пише. Грамотний учень. А також у якому (йдеться про твір, документ, лист) немає граматичних і стилістичних помилок. Грамотний рукопис, грамотна заява. Ця лексема використовується не тільки на позначення людини, що опанувала правила орфографії та пунктуації, вільно володіє мовою; так можна назвати кожного, хто глибоко обізнаний зі станом справ у певній галузі. “Прилад без уважного, технічно грамотного апаратника багато не наробить” (Юрій Шовкопляс); грамотний інженер, грамотний керівник.
Письменний – відносний прикметник, а грамотний – якісний, що може мати ступені порівняння. “Ти, правда, хлопчак справний, в боях авторитет здобув. І грамотніший за багатьох з нас” (Олесь Гончар).
Раніше грамотний, грамотність часто вживали у значенні “письменний”, “письменність”. Наприклад, в Остапа Вишні: “Батьки в мене були грамотні. Тобто вони вміли читати й писати”. Часом і тепер лише до цього зводять зміст слів грамотний і грамотність. Але ж то неправильно.
Про якусь людину можна сказати, що вона письменна, але водночас неграмотна (тобто вміє читати й писати, однак не знає правил граматики, говорить і пише з помилками). Уже сама формальна можливість існування такого твердження свідчить про те, що треба уникати вживання грамотний у розумінні “який уміє читати й писати”. У цьому значенні має бути письменний.