ПОЛУ- , ПІВ- , НАПІВ-
1. Пів- і напів-
Не всі мовці знають, у яких словах треба ставити компонент пів-, а в яких напів-. Тож запам’ятайте правило. До складу дієприкметників, що передають неповноту охоплення якимсь станом, входить напів, а не пів-: напіввідчинений, напівзабутий, напівзруйнований, напівроздягнений. Ту саму тенденцію спостерігаємо і щодо прикметників: напівавтоматичний, напівголий, напівживий.
В іменниках напів- доречне там, де перша частина слова показує, що предмет чи жива істота не мають усіх ознак, якими характеризується об’єкт, котрий виражає друга частина. Приміром: напівчагарник, напівсировина, напівтемрява. А компонент пів- виступає тоді, коли утворює нове слово, що не означає ні частковості стану, в якому перебуває предмет (як, наприклад, бачимо в лексемах типу напівзруйнований, напіводягнений), ні частковості притаманних йому рис (як у напівфабрикат). Іменник з пів- не має кількісного значення: півпідвал, півпальто – це не половина підвалу, не половина пальта.
Півпідвал і підвал – видові поняття, що об’єднуються родовим поверх (сюди входять ще бельетаж, перший, другий, третій і дальші поверхи, мансарда). Так само півпальто і пальто, котрі є найменуваннями різних виробів, охоплює родове поняття верхній одяг (до якого також належать плащ, куртка, кожух, дублянка тощо). Щоб легше розпізнати форми з пів- і напів-, варто застосувати такий прийом: якщо перший компонент слова можна замінити прислівником наполовину, то воно утворюється з напів-. Приміром: наполовину людина (з міфології) – напівлюдина, наполовину провідник – напівпровідник. А коли цей компонент за змістом неможливо замінити лексемами наполовину або половина (замість півпідвал не скажемо ж “наполовину підвал” чи “половина підвалу”), то іменник годиться вживати зі складником пів-. Отож треба говорити і писати: напівсировина, напівсутінь, напівзабуття, напівдикун, але півчобіток, півфінал, півзахисник, півустав (один з типів почерку).
2. Півлимона і пол-лимона (рос.)
Складні слова з першою частиною пів-, напів-, полу- пишуться разом: піваркуша, півгодини, півдюжини, півколо, півлимона, півмісяця, півогірка, півострів; напівавтомат, напівпровідник, напівпродуманий, напівсонний; полукіпок, полумисок. Тоді як у російській мові правопис слів із пів- інший: пол-лимона, пол-яблока.
Перед власними назвами ця частина пишеться через дефіс: пів-Києва, пів-України, пів-Європи, пів-Америки.
Іменники з основою на губний приголосний (б, п, в, м, ф) із пів- подаються через апостроф: пів’їжака, пів’яблука.
У деяких зворотах пів- уживається окремо: пів на шосту, пів на десяту.