ПЛЯМУВАТИ , ТАВРУВАТИ
плямувати – таврувати
Ці дієслова не можна назвати синонімами.
Плямувати у прямому значенні – “бруднити, лишати плями” (“Його запилені черевики плямували білину її плаття” – Яків Баш); у переносному – “компрометувати себе” (“Шкода, щоб такий козарлюга, як Сагайдак, плямував себе зрадою” – Зінаїда Тулуб), “несправедливо винуватити, ганьбити когось, щось” (“Своячка наша має повну волю чинити все, що не плямує честі імення де-Мендозів” – Леся Українка). Не бажано використовувати лексему плямувати в розумінні “викривати”, як ось у фразі “Плямувати наклепників” (з газети).
Таврувати у прямому значенні – “ставити на когось або щось тавро” (“Одні робили позначки своїм вівцям, щоб їх восени можна було розрізнити серед інших на полонинах, другі таврували для того ж самого корів, телиць” – Володимир Гжицький); у переносному – “гостро критикувати, картати; суворо засуджувати чиїсь негідні дії, вчинки” (“Тут кожна руїна, здіймаючи вгору обгорілі уламки стін, таврувала війну” – Семен Журахович).
Отже, якщо треба передати значення “викривати, бичувати, ставити до ганебного стовпа”, краще вживати не плямувати, а таврувати. Таврувати наклепників.