ПОЧАТИ , СТАТИ 1
почати – стати
Часто на письмі й в усному мовленні, наголошував Борис Антоненко-Давидович, надуживають словом почати (починати). “Одержавши цю звістку, Галя почала плакати”; “Почувши це, він почав сміятися”, – хоч назване дієслово має далеко вужчу сферу вживання, ніж його відповідники в російській мові начать (начинать), де цілком природно звучать фрази: “Получив это известие, Галя начала плакать”; “Услышав это, он начал смеяться”.
В українській класичній літературі й фольклорі дієслово почати виступає тоді, коли мовиться про початок якоїсь дії. “Якщо почав орать, так у сопілку не грать” (Матвій Номис); “А Настя вже шістнадцятий рочок починає” (Марко Вовчок). Коли у фразі нема наголошення про початок конкретної дії, а йдеться про дію взагалі чи про перехід від одної дії до другої, тоді наша класика і фольклор використовували слово стати: “Стала вона до діброви учащати” (Марко Вовчок); “Ждала, ждала козаченька та й плакати стала” (народна пісня); “Ой став козак цар-зілля копати, стала над ним зозуля кувати” (народна пісня).