ПОРІВНЮВАТИ , ЗІСТАВЛЯТИ , СОПОСТАВЛЯТЬ , СПІВСТАВЛЯТИ
У 11-томному академічному та й інших словниках я не побачив дієслова співставляти. Як це розуміти?
А так, що його нема в нашій літературній мові. Люди, котрі користуються калькою з російської співставляти (від сопоставлять), роблять помилку. Бо є давні українські відповідники зіставляти й порівнювати, що передають те саме поняття. Синонімічність цих дієслів сприяла закріпленню в них однакової сполучуваності. Звичайно вони керують прийменниково-відмінковою формою з плюс орудний відмінок. Наприклад: “По суті справи грип сьогодні можна порівняти хіба що з легеневою чумою середніх віків” (Юрій Щербак), “Надто дужі були враження минулої ночі, коли зіставити їх з подіями попереднього дня” (Юрій Смолич).
Колись лексему порівнювати поєднували здебільшого з родовим відмінком іменників та прийменником до. Про це свідчать твори Панаса Мирного, Лесі Українки, Михайла Коцюбинського. Переважало таке керування й у мові 20 – 30 років ХХ ст. Так, у Юрія Яновського читаємо: “Дубка порівняти до шхуни”. Сучасній мовній практиці воно не властиве.