ПОШУКОВАЧ , ЗДОБУВАЧ
здобувач чи пошуковач?
Обидва слова побутують у мові науковців, котрі захищають кандидатські або докторські дисертації. Тож якій лексемі надавати перевагу? Згадаймо, що на титульній сторінці дисертаційного дослідження й на авторефераті написано: “Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата (доктора...).” Отже, дисертація на здобуття, а той, хто захищає її, природно, здобувач, а не пошукувач. Крім того, звернімо увагу на вислів науковий ступінь (ступінь – іменник чоловічого, а не жіночого роду), що цілком закономірно заступив поширене у мовній практиці словосполучення вчений ступінь: адже захищається наукова розвідка, автор її – науковець.
Члени спеціалізованої ради слухають, як виступає здобувач, аналізують захист і присуджують йому науковий ступінь кандидата або доктора. Саме присуджують, а не присвоюють; цю останню дію зафіксовано в іншому вислові: присвоїти наукове звання, наголошується у посібнику “Культура мови на щодень”.
На адресу (а не в адрес) спеціалізованої ради надходять відгуки (якраз цьому іменникові належить пріоритет за місцем у словотвірній будові української мови, а не відзиву) про автореферат. Зачитують відгук провідної (а не ведучої) організації. Висновок автор дисертації заслуговує наукового ступеня, або заслуговує присудження наукового ступеня відповідає сучасним літературним нормам.