Уроки державної мови (з газети «Хрещатик»)
ПОШУКОВАЧ , ЗДОБУВАЧ
здобувач чи пошуковач?
Обидва слова побутують у мові науковців, котрі захищають кандидатські або докторські дисертації. Тож якій лексемі надавати перевагу? Згадаймо, що на титульній сторінці дисертаційного дослідження й на авторефераті написано: “Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата (доктора...).” Отже, дисертація на здобуття, а той, хто захищає її, природно, здобувач, а не пошукувач. Крім того, звернімо увагу на вислів науковий ступінь (ступінь – іменник чоловічого, а не жіночого роду), що цілком закономірно заступив поширене у мовній практиці словосполучення вчений ступінь: адже захищається наукова розвідка, автор її – науковець.
Члени спеціалізованої ради слухають, як виступає здобувач, аналізують захист і присуджують йому науковий ступінь кандидата або доктора. Саме присуджують, а не присвоюють; цю останню дію зафіксовано в іншому вислові: присвоїти наукове звання, наголошується у посібнику “Культура мови на щодень”.
На адресу (а не в адрес) спеціалізованої ради надходять відгуки (якраз цьому іменникові належить пріоритет за місцем у словотвірній будові української мови, а не відзиву) про автореферат. Зачитують відгук провідної (а не ведучої) організації. Висновок автор дисертації заслуговує наукового ступеня, або заслуговує присудження наукового ступеня відповідає сучасним літературним нормам.
Ви можете поставити посилання на це слово:

матиме такий вигляд: ПОШУКОВАЧ , ЗДОБУВАЧ


матиме такий вигляд: Що таке ПОШУКОВАЧ , ЗДОБУВАЧ