ОЗБРОЮВАТИ , ОБЕЗЗБРОЇТИ , РОЗЗБРОЇТИ , ОЗБРОЇТИ
обеззброїти – роззброїти – озброїти
За аналогією до книжного творення дієслів із префіксом обез- (обездолити, обезкровити, обезчестити) – поряд із природними знедолити, знекровити, збезчестити – змодельовано лексему обеззброїти: “Міліціонери затримали й обеззброїли рекетирів, що тероризували продавців на ринку” (з газети). Але навіщо вдаватися до паралельного слова, котре семантично нічим не відрізняється від роззброїти? Хіба недостатньо передає той самий зміст ця лексема і в прямому, і в переносному значенні: “Під час, коли селяни їх роззброювали, розложено вогонь” (Іван Франко), “П’єнтак не наважився заперечити, його роззброїла та непохитна впевненість, яка прозвучала в голосі бригадира” (Семен Журахович)?
Із префіксом о- в українській мові існує дієслово озброювати, що має протилежне значення: “Імператори Візантії... озброювали й нацьковували народ на народ, сіяли між ними сварки” (Семен Скляренко).