ОКО , ОЧКО , ОЧКИ , ОКУЛЯРИ
Чому в українській мові вживають іменник окуляри, а не очки?
Слово око – спільнослов’янське, походить з індоєвропейської мови, де ок означало “дивитися”. У російській воно виступає або як застаріле, або як діалектне, або в поетичному стилі. Форма множини очи, що збігається з колишньою формою двоїни цього слова, стала підгрунтям для утворення лексеми очки (до оч додалися суфікс -к і закінчення -и). У сучасній українській мові око (очі) є літературною нормою, але назва окуляри утворилася від іншої, ніж у російській, основи, а саме: від латинського oculus, котре означає “око”; точніше – від ocularis – прикметника до oculus. Як термін у нас використовують окуляр – елемент складної оптичної системи з двоступеневим зображенням (у мікроскопі, підзорній трубі).
Оскільки в давні часи у світовій науці (зокрема в медицині) користувалися переважно латиною, то цілком природно, що й винайдений пристрій для поліпшення зору дістав назву, пов’язану з цією мовою: ocularis – очний. Від нього утворено й окуліст – лікар очних хвороб.
Українське слово очко має кілька значень. Найпоширеніше з них – “одиниця рахунку для позначення виграшів у спорті”. Очки в розумінні “окуляри” у нашій літературній мові не вживаються.