НЕЗАПЕРЕЧНИЙ , БЕЗПЕРЕЧНИЙ
незаперечний – безперечний
Незаперечний – той, що не може бути заперечений; явний, очевидний. Вживається зі словами: авторитет, доказ, успіх, факт, рішення, явище, дані. Похідні: незаперечність (незаперечність висновків, незаперечність переконань), незаперечно (незаперечно доведено; “Слід незаперечно свідчив про те, що вовк десь тут, що він не втік звідси” – Павло Загребельний).
Безперечний – який не викликає будь-яких заперечень, сумнівів, цілком очевидний. Уживається зі словами: зв’язок, інтерес, лідер, ознака, перемога, правда, реальність, річ, талановитість, досягнення і т. ін. “Все це здається мені безперечним і диким безглуздям” (Микола Зеров); “Літературне походження багатьох із них (пісень) безперечне” (Максим Рильський). Похідні: безперечність (безперечність наслідків досліджень), безперечно. “Безперечно, що вона не винна” (Леонід Первомайський), “Безперечно, якась зміна сталася з старим пастухом” (Олесь Донченко).