МЕМОРІАЛЬНИЙ ПАМ’ЯТНИК , ПАМ’ЯТКА , ПАМ’ЯТНИК
Яка семантична відмінність між іменниками пам’ятка і пам’ятник?
Одне із значень слова пам’ятка – “предмет культури минулого, який зберігся”. Наприклад: “Комісія передусім хотіла дізнатися про всі старовинні пам’ятки, що збереглися в південно-західному краї: давні церкви, замки, первісні вали, могили, городища...” (Оксана Іваненко). Це також твори стародавньої писемності та музичного мистецтва. “У світовій літературі мало знайдеться пам’яток, що відзначались би таким довголіттям, як “Слово о полку Ігоревім” (з журналу), “Збираючи пісні, молодий учений піклувався про якнайліпше збереження пам’яток народної музичної культури” (з журналу). Замість пам’ятка часом помилково вживають пам’ятник. Приміром: “Як свідчать археологічні пам’ятники (треба: пам’ятки), заснування міста (Ужгорода) належить до VIII – IX століть” (з газети). Пам’ятник – “архітектурна або скульптурна споруда на честь когось, чогось”. “Завод стоїть на березі Дніпра, і перед ним пам’ятник ніжному невідомому юнакові, темно-бронзовому красеневі, що рве на собі ланцюги...” (Юрій Яновський).
Тож лексему пам’ятка слід уживати, коли йдеться про залишки культури минулого, пам’ятник – коли мовиться про меморіальну споруду, скульптуру або плиту.
Дехто, не замислюючись, за аналогією до висловів меморіальний музей, меморіальна кімната, меморіальна дошка каже: меморіальний пам’ятник. А це все одно, що масло масляне. Адже обидві лексеми передають значення “той, що служить для увічнення пам’яті”.
Здавалося б, із словами пам’ятка й пам’ятник уже все гаразд: маємо Товариство охорони пам’яток історії та культури (хоча спочатку в складі його назви замість пам’яток стояло пам’ятників), часопис “Пам’ятники України” перейменовано в “Пам’ятки України”, пише мовознавець Олександр Пономарів. Але багато мовців, серед яких, на жаль, є й працівники засобів масової інформації, досі не бачать особливої відмінності між цими двома паронімами (слова, близькі за звуковим складом і вимовою, але різні за значенням і написанням). По радіо й телебаченню часом виступають кореспонденти, котрі розповідають про Товариство пам’ятників... Виходить, є потреба ще раз нагадати, що пам’ятник у сучасній українській літературній мові має тільки одне значення – скульптурна споруда на пам’ять або на честь когось чи чогось. Скажімо, пам’ятник князеві Володимиру, проект пам’ятника Михайлові Грушевському, встановлення пам’ятника Лесі Українці тощо.
Слово пам’ятка має кілька значень: річ або об’єкт, що нагадує про когось, про щось (“Який виноград викохав! Добру пам’ятку по собі лишив”, – Іван Волошин); предмет матеріальної або духовної культури минулого: історична пам’ятка, літературна пам’ятка, пам’ятка музичної культури, пам’ятка природи і т. ін.; поминальна книжечка; те саме, що й інструкція (пам’ятка водієві, пам’ятка туристові). Отже, єдино можлива назва організації – Товариство охорони пам’яток історії та культури (оскільки воно покликане охороняти не лише монументи й надгробки)