ЛЮДИНА , ЧОЛОВІК
Чи взаємозамінні іменники людина і чоловік?
Не завжди, бо кожен з них має свої особливості. Слово людина виступає найчастіше в значенні “жива істота, якій властиві мислення, мова, здатність створювати й використовувати знаряддя в процесі суспільної праці”. Вона і носій найвищих моральних та інтелектуальних якостей: “Людина – це звучить гордо”. У такому розумінні вживати лексему чоловік замість людина не треба. Зате тільки іменник чоловік слід сполучати з кількісними числівниками. Утім, маємо пам’ятати, що в українській мові нормативними є звороти два чоловіки і два чоловіка, котрі передають різне значення. Коли йдеться про представників чоловічої статі, то при числівниках два, три, чотири використовують форму називного – чоловіки, а коли про осіб обох статей, форму родового відмінка – чоловіка. Якщо змінити звичайний порядок слів, тобто поставити кількісний числівник після іменника, тоді вислови типу шість чоловік, двадцять, тридцять чоловік (а не людей) виражатимуть неточність, приблизність твердження (чоловік шість).
А ось збірні числівники двоє, троє, четверо, семеро, п’ятнадцятеро та ін. поєднуються лише з іменником люди (можуть виступати і без нього, але при цьому його мають на увазі). Наприклад: “До крамниці зайшло четверо людей” (“До крамниці зайшло четверо”). Зі словом люди сполучаються також дробові числівники, коли мовиться про гурт, колектив. “Третина людей у вихідні виїхала за місто” (або “Третина у вихідні виїхала за місто”). Проте іноді, характеризуючи когось, уживаємо паралельно лексеми людина й чоловік. “Він людина допитлива” – “Він чоловік допитливий” (зрозуміло, про жінку в такому разі кажемо тільки людина). Застосування слова чоловік, а не людина часто підкреслює, що йдеться про особу чоловічої статі. “Більше за всіх кричав чоловік у фуфайці, підперезаний кулеметною стрічкою” (Григорій Тютюнник). Якби автор поставив тут людина, то не можна було б збагнути, про кого мова – про чоловіка чи жінку.
Іменник чоловік виступає також як синонім розмовного дядько: “Аж ось іде (Василь) своєю дорогою, бачить, чоловік віз мішки від вітряка, та вісь йому й уломилась” (Григорій Квітка-Основ’яненко). Отже, в більш “точних” стилях – науковому та публіцистичному – останнім часом накреслилася тенденція розрізняти лексеми людина й чоловік. Себто чоловік найчастіше позначає одруженого і разом з рідкісним у нашій мові словом мужчина передає значення “особа чоловічої статі”. У решті випадків послуговуємося іменником людина. Однак у розмовному та в художньому стилях ці слова виступають паралельно, є взаємозамінними.