ЗАЛ , ЗАЛА
зал – зала
Слова запозичені. Зал утворене від німецького der saal (чоловічий рід), а зала – від французького la salle (жіночий рід). Наприклад: “Пізній вечір. Зал чекання на вокзалі майже порожній” (Іван Кочерга), “Черговий збір влаштували у фізкультурному залі” (Олесь Донченко); “Ясна зала вся світлом палає” (Леся Українка), “Функціональним та композиційним центром палаців урочистих подій є обрядова зала” (з журналу).
Отже, наявність двох форм можна пояснити впливом мови-джерела, з якої лексема запозичена. У сучасній українській мові варіант чоловічого роду (зал) уживають частіше, ніж жіночого (зала).