Уроки державної мови (з газети «Хрещатик»)
ЗАВДАВАТИ , ЗАДАВАТИ
завдавати – задавати
Щоб не було плутанини у вживанні цих дієслів, запам’ятайте їхні значення. Завдавати – робити комусь щось неприємне; заподіювати. Сполучається здебільшого з іменниками, які передають негативний зміст: завдавати болю, втрат, жалю, клопоту, мороки, мук, неприємності, нудьги, образи, страждань, поразки, прикрості, скорботи, смутку, страху, суму, тортур, туги, удару, шкоди і т. ін. Наприклад: “Зчорнілий, спалений посухою степ ще більшої туги, ще гіршої нудьги завдає чумакові” (Михайло Коцюбинський), “Танк Шашла, напевно, був останнім у групі військ, які, завдаючи німцям великих втрат, відходили на схід” (Юрій Збанацький). Зі словами позитивного плану поєднується зрідка: завдавати втіхи. Уживається також у розумінні “допомогти комусь підняти тягар на плечі, спину; піддати”. “ – От завдай мені, сину, на плечі тую в’язку” (Іван Франко). Або в значенні “додаючи якийсь продукт, готувати тісто, ряжанку і т. ін.”. “Жінки тим часом обдивлялися запаси, дивувалися хлібові святому, що він у Олени Іван
Задавати. Основне значення – пропонувати, давати щось для виконання, розв’язання або відповіді; показувати приклад”. “Коли учитель нам задає урок на завтра, я тихесенько з-під парти витягаю маленьку книжечку” (Павло Тичина), “Загрібний, той, що сидить ближче до корми, задає тон усій команді” (Вадим Собко). Задати жару, завдання, задачу, перцю, прочухана, тон, урок, хропака, чосу.
Ви можете поставити посилання на це слово:

матиме такий вигляд: ЗАВДАВАТИ , ЗАДАВАТИ


матиме такий вигляд: Що таке ЗАВДАВАТИ , ЗАДАВАТИ