ЗАЗІХАТИ , ПОСЯГАТИ
зазіхати чи посягати?
Словник Бориса Грінченка посягати пояснює як “засувати руку” і дає приклад: “посягни в кишеню, вийми грошей жменю”. Посягання – похідне від посягати – стали вживати десь у 60-х роках за часів “розгулу” теорії злиття мов. Використання названого дієслова у значенні “зазіхати” (“пристрасно бажати, намагатися захопити, привласнити щось”) іноді допускали класики. Однак це не може бути підставою для узаконення лексеми в сучасній мові. Класики творили літературну мову і в тому процесі їм доводилося вживати такі слова, як посланіє, ученіє тощо. Але сучасна мова обходиться без посланій та ученій. Так само вона може обійтися і без слів посягати й посягання, наголошує Святослав Караванський.