ЗАСТУДИВСЯ , ПРОСТИВ
не простив, а застудився
Українське дієслово простити вживається у розумінні “відпустити комусь гріхи; помилувати когось; рідше – вибачити комусь” і змістово пов’язується з такими іменниками, як прощення, проща (де маємо закономірне чергування звуків ст – щ): “Прости і помилуй нас, Боже!”, “Господь простить”, “Ганні здалося, ніби в голосі його вже звучить прохання помилувати, простити, але ні прощати, ні забувати щось вона не збирається” (Вадим Собко).
У російській мові є схожі за вимовою слова простыть і простить, які виступають з різними значеннями: простыть – застудитися; простить, прощать – простити, вибачити. Якщо хтось із українців каже: “Я простив (простила), вже підскочила температура”, то ця людина втратила здатність відчувати слово, глуха до мови. Треба: “Я застудився (застудилася)”.