ЗВИЧКА , ЗВИЧАЙ
Іменники звичай і звичка – тотожні чи ні?
Вони близькі значенням і за суттю певною мірою переплітаються. Однак не тотожні.
Звичай – правила гідної громадської поведінки, що побутують у того чи того народу, суспільної групи, колективу, а також давній, традиційно усталений порядок святкування, відзначення пам'ятних та урочистих подій, дат. Людина, котра живе в якомусь середовищі, вихована в звичаях свого оточення. Про звичку переважно йдеться тоді, коли мають на увазі поведінку або вдачу однієї особи, індивіда.
Обидва слова входять до складу сталих сполучень: для звичаю, у звичаї, своїм звичаєм; за (своєю) звичкою, увійти у звичку, взяти собі за звичку і т. ін. Для літературної мови характерне поєднання іменника звичка з прийменником за, що відбито в СУМі. Цей вислів може поширюватися прикметниками, видозмінюючи свій зміст. Так, за старою звичкою означає “як давно заведено, за давньою традицією”. На місці звороту за своєю звичкою може стояти інший – за своїм звичаєм.