ЗАПЕРЕЧУВАТИ
Якими відмінками може керувати дієслово заперечувати?
Воно має два основних значення. Перше – “відкидати обов’язковість чогось; спростовувати якийсь факт”. У такому розумінні заперечувати потребує після себе додатка в знахідному відмінку; за наявності частки не – в родовому. Ніколи в літературній мові це слово не вживається з прийменником про. Порушенням норми є речення типу “Іваненко заперечував про своє знайомство з Колядою” (з газети).
Друге значення дієслова – “говорити проти, висловлювати незгоду”. Тоді лексема виступає з додатком у давальному відмінку: “Другокурсник Міхно мав звичку заперечувати викладачеві” (з газети).
Треба чітко розрізняти ці значення, бо плутання їх часом може призвести до абсурдних тверджень. Приміром: “...Не можна заперечувати проти того, що між обчислювальною машиною і деякими функціями мислення людини існує формальна аналогія”. У наведеному прикладі не слід було вживати прийменника проти, бо він надає дієслову значення “виступати проти”, тоді як зі змісту речення випливає інше – “не визнавати”. Адже йдеться про об’єктивну реальність, на яку ми не впливаємо, а тільки, усвідомлюючи цю аналогію між роботою обчислювальних машин і деякими функціями людського мислення, можемо визнавати чи не визнавати їхню подібність.