ДІЙОВИЙ , ПОСТІЙНО ДІЮЧИЙ , ЧИННИЙ , ДІЮЧИЙ
дійовий – діючий
Дійовий – здатний активно діяти; спроможний робити вплив на що-небудь. “З кожним роком рух народів за мир посилюється, стає більш дійовим” (з журналу).
Дійова особа: а) учасник якоїсь події, справи (“Факти всі перевірені, дійові особи не вигадані” – Юрій Яновський); б) персонажа, героя драматургічного твору також слід називати дійовою особою, а не діючою (“Народ – козацька маса, селянство, міське ремісництво – є активною дійовою особою в опері Костянтина Данькевича” – з журналу). Навпаки, правильним у сучасній літературній мові вважається вислів діюча армія. Тут діючий уживається як означення. Використовувати це слово у складі дієприкметникового звороту не рекомендується: в цьому разі вдаються до описового способу. Наприклад, надають перевагу конструкції речення “Злочинні угруповання, що діють у місті, поділили між собою речові ринки”, а не “Злочинні угруповання, діючі в місті...”
Замість діючий у таких словосполученнях, як діючий прем’єр, діючий правопис, діюча програма, діюче законодавство, тепер у літературній мові вживають чинний прем’єр, чинний правопис, чинна програма, чинне законодавство.
Невже обов’язково дослівно перекладати російською постоянно действующая выставка? По-українськи достатньо сказати або написати постійна виставка.
У значенні “вагомий”, “ефективний”, “результативний” найчастіше виступає слово дійовий. “З турботи про рідних, про найближчих людей і починається дійова доброта людська”; дійовий вплив, дійовий засіб, дійове виховання, дійове знаряддя тощо.