ДАТСЬКИЙ , ДАТЧАНИН , ДАНЕЦЬ , ДАНСЬКИЙ
Данський – від назви Данія
Телефонує до редакції читач і каже: “Ось я прочитав у “Хрещатику” за 20 лютого статтю “Тільки реформи виведуть “Київводоканал” на чисту воду”. У ній двічі вжито слово данський. А що воно означає?
Цікаве запитання. І найкраще на нього відповість відомий мовознавець, доктор філологічних наук Олександр Пономарів. Він – автор книжки “Культура слова” (вийшла у київському видавництві “Либідь”, 1999 р.), в якій ідеться про це.
“Є в нашій мові, – читаємо, – усталена недоречність у галузі ономастики: замість закономірного етноніма данці, що виводиться (як і в більшості слов’янських мов) безпосередньо від назви Данія (порівняйте норвежці, норвежець, норвежка, норвезький від Норвегія), в роки прискореного наближення української мови до російської запанувала неприродна форма датчани (датчанин, датчанка, датський), запозичена з російської мови, де її походження не цілком з’ясоване. Вигнані колись з усіх сфер життя слова данець, данка, данський поволі повертаються на сторінки лінгвістичних праць. Їх уже зафіксував “Орфографічний словник української мови” (К., 1975, с. 164 – 165). Варто повернути ці слова й на сторінки газет і журналів, у радіо- й телепередачі, в художні та наукові твори”.
Що й робить “Хрещатик”.