ДОВГИЙ , ТРИВАЛИЙ
довгий – тривалий
Хоч ці прикметники й синонімічні, другий із них ніколи не утворює сполучення зі словами, що виражають міру часу. Не можна сказати тривалі століття, тривалий рік, тривала ніч, тривалі години тощо. Тут доречна лексема довгий. Найбільш виправданим є вживання її, коли треба передати, що цей час тривалий не стільки в абсолютному розумінні, скільки видається таким унаслідок небезпечних обставин, несприятливих умов життя чи негативних явищ, емоцій (напруження, хвилювання, занепокоєння). “Довгі століття стогнала Африка під ярмом колоніалізму” (з газети), “Враз, наче змовившись, Хома і Маковей метають одночасно. Там! Але ще минають нестерпно довгі секунди, мовби затримуючись на межі життя і смерті, доки під жирним задимленим черевом машини нарешті б’є громовий вибух” (Олесь Гончар).
Довгий також сполучається з іменниками, що мають часове значення (час, період, строк). “Ні одного слова не зірвалося ні в кого за довгий час ждання – кожен похнюпившись стояв і мовчав” (Панас Мирний). У такому разі цей прикметник можна чергувати з тривалий: тривалий час, тривалий період, тривалі строки.
Довгий і тривалий часто виступають зі словами, що позначають абстрактні поняття. “Я дуже втомився, ведучи довгу розмову” (Юрій Яновський), “Ватутін. Пишіть: боротьба буде важка, завзята, тривала. Братимемо Київ через Букрин. Кістками ляжемо, а прокладемо шлях на Київ” (Любомир Дмитерко).