ДОПОКИ , ВІДНАЙТИ , ВСЕЗАГАЛЬНИЙ 1
Всезагальний, віднайти, допоки – словесні покручі
“Мене дратують слова всезагальний, віднайти, допоки, які звучать по радіо, з екрана, трибун і, що найгірше, зі сторінок літературних творів, газет. Кажуть, що це нібито неологізми – “свіжа кров” мови. На мій погляд, то звичайнісінькі словесні покручі. А що думають про них українські лінгвісти?”
Олександр Пономарів переконаний, що для існування незафіксованої жодним словником кальки всезагальний немає ні підстав, ні потреби.
Святослав Караванський наводить приклад: “Полотно митця прикувало всезагальну увагу”. Чи ж не буде досить тут прикметника загальний: “Полотно митця прикувало загальну увагу”? Нащо розтягати висловлювання: всезагальний довше, ніж загальний. Знову-таки маємо справу з калькуванням: російське всеобщий обертається на всезагальний, зауважує мовознавець. Чудовий стиліст, письменник і педагог Василь Латанський прочитав якось в оповіданні: “Вона віднайшла нарешті дочку”. І був обурений: чому віднайшла, а не просто знайшла? Адже дієслово віднайшла сприймається так, наче жінка вже раніше знаходила дочку, потім загубила, а тепер знайшла ще раз. І як висновок Латанський подає слова, почуті колись із уст сивенької бабусі на його рідній Черкащині: “Таке рече, що ні лізе, ні тече”.
Прислівника і сполучника допоки “Словник української мови” (СУМ) фіксує зі значенням “поки, доки” та ремаркою діалектичне. То, може, й справді нехай виступає як діалектизм у певних текстах, а не надавати йому такої популярності, яку спостерігаємо нині?