ДЯКУЮ ТЕБЕ , ДЯКУЮ ВАС , ДЯКУВАТИ
якого відмінка вимагає після себе дієслово дякувати?
У сучасній українській літературній мові воно вживається тільки з давальним відмінком – дякувати (кому? чому?). “Хазяїн... став дякувати Трохимові, що він такий вірний” (Григорій Квітка-Основ’яненко), “Схиливши білу головку, наче дякував (первоцвіт) золотому сонечку, що воно першому дало спроможність побачити веселе свято весни” (Михайло Коцюбинський).
Побудовані за російським зразком звороти дякую вас, дякую тебе тощо, якими користується дехто з мовців, з погляду літературної норми помилкові.