ДОБРО , ЗГОДА , ПОГОДЖУВАТИСЯ , ПІДТРИВУВАТИ , СХВАЛЮВАТИ , ДАВАТИ ЗГОДУ , ДАВАТИ ДОБРО
давати добро чи згоду?
В усному мовленні, а часом і на письмі замість звороту давати згоду вживають давати добро. Так робити не слід. Адже іменник добро означає “сукупність належних комусь речей, предметів, цінностей і т. ін.; майно”. Наприклад: “Сини, не змагаючись, спокійно поділились батьківським добром” (Іван Нечуй-Левицький), “Корабель був повний добра” (Юрій Смолич). А якщо ставлять вислів давати добро, то з погляду лексично-семантичних норм можна подумати, що хтось комусь віддає своє майно. Таке некритичне використання розмовного російського фразеологізму давать добро в українській мові спричинює затемнення змісту висловлювання.
Отож давати згоду, схвалювати, підтримувати, погоджуватися, а не давати добро.