ДРУЖИНА , ЖІНКА
Чи можна вживати слово жінка в значенні “дружина”?
Дружина – заміжня жінка (стосовно її чоловіка). “І от знайшлася-таки людина, що покохала його. З болем дивиться (Мар’ян) на просте, трохи вилицювате, з скорботно-соромливим ротом обличчя дружини” (Михайло Стельмах). Дружина означає також чоловіка у подружжі (стосовно його жінки).
Закувала зозуленька
В зеленому гаї,
Заплакала дівчинонька –
Дружини немає.
(Тарас Шевченко)
Проте часто в розумінні “дружина”, коли йдеться про особу жіночої статі, вживають слово жінка. “Не журися, жінко, біс біду перебуде, – кладе руку на плече дружини. – Ще ти в мене такою господинею будеш, що сам Плачинда позаздрить”. Мар’ян дивиться на дружину, сміється, втішаючи її, а вона давиться сльозами і хлипанням” (Михайло Стельмах). Але можливі ситуації, коли використання іменника жінка в значенні “дружина” може призвести до непорозуміння. Наприклад, хто така супутниця директора – його дружина чи чужа йому жінка – в оцьому реченні: “Поруч з директором школи йшла жінка”. Правда, в тексті бувають лексеми, що допомагають збагнути, в якому саме розумінні вжито слово жінка: в значенні “дружина” воно здебільшого виступає в супроводі присвійних займенників, неозначеного займенника чиясь або разом із власним ім’ям чоловіка (моя, його, чиясь жінка, Юхимова жінка, жінка Юхима); в значенні “представниця статі, протилежній чоловічій” – часто в сполученні з неозначеним займенником якась або з
Як наголошувала мовознавець Євгенія Чак, коли слово жінка має відтінок присвійності (якщо до нього можна поставити питання чия?), воно вжите в розумінні “дружина” (часом у реченні може не бути відповідного займенника або імені чоловіка, але присвійність встановлюється з контексту).