ДЛЯ , ЗАДЛЯ , НА , ПРО , ПІД , ДО , ПО , ЗА , З
Коли доречні в тексті прийменники для, задля, на, про, під, до, по, за, з?
“У кутку кімнати стояла шафа для одежі”; “Ось тобі портфель для книжок”, – часом чуємо і навіть читаємо в художній літературі. Чи правильно це? Борис Антоненко-Давидович наголошував: ні, неправильно. Треба: “шафа на одежу”, “портфель на книжки”. Чому? Бо прийменник для слушний там, де мовиться, що певну річ призначено для людини, тварини або для якоїсь ширшої потреби: “Цю шафу батько купив для мене” (з живих уст), “Для загального добра” (Михайло Коцюбинський). Якщо якийсь предмет призначено на певні конкретні речі, тоді маємо шукати інших прийменників: “Оце тобі торбинка на жито, а пляшки – менша на олію, а більша на молоко”, “ящик на вугілля”, “одяг на свято”. Так само слід уживати: “поштова скринька на листи й газети”, “кошик на старі папери”. А ще кажуть у народі: “мішок під картоплю”, “одежа про свято й про будень”, “книжки до читання”.
Прийменник на ставлять і тоді, коли мовиться про недуги – захворіти на що, а не чим: “Занедужав на кір”, “Він заслаб на пропасницю” (словник за редакцією Агатангела Кримського).
Прийменники для і задля часто виступають як синоніми. “Скільки б не судилося страждати, Все одно благословлю завжди День, коли мене родила мати Для життя, для щастя, для біди” (Василь Симоненко); “На соснах тих – бляшанки з-під консервів Приладнані уміло. В них лежать Горіхи завжди: то задля гостей Із лісу” (Максим Рильський). Інколи слово задля ще й пояснює причини якоїсь дії, якихось вчинків, стаючи синонімом лексем тому що, через те що, оскільки. “Це, мабуть, ти задля того до мене такий добрий, щоб я відписав тобі... хату та грунт” (Іван Нечуй-Левицький). Прийменник по з присвійними займенниками мій, моя, моє, твій, твоя, твоє, наш, наша, наше українська класична література і фольклор використовували не так часто, як тепер, коли чуємо: по-моєму, по-твоєму, по-нашому. Наприклад: “По-моєму, це чудово”. Виходячи з національних мовних традицій, наведену фразу доцільно було б сказати так: “На мою думку (на мій погляд чи як на мене), це чудово”. Однак не треба думати, що українська мова в