ГОРТАТИ , ЛИСТАТИ
гортати, а не листати
“Листає протяг потемнілі книги” – на такий рядок натрапляємо у вірші сучасного поета. Однак давно відомо, що сторінки видань не листають, а гортають, перегортають, перегортують. “Марта вдавала, що спить, а він гортав книжку, хоч видно було, що не читає” (Михайло Коцюбинський). Як зазначав Борис Антоненко-Давидович, “Ніби нове, слово листати аж ніяк не можна вважати за неологізм, бо його скальковано з російського дієслова листать і свідчить воно не про творчі пошуки автора, а про брак доброго знання української мови, отже, не збагачує її на ще одне слово, а засмічує”.