ВИСНОВОК , ПІДСУМКОВИЙ , ПРИКІНЦЕВИЙ , КІНЦЕВИЙ , ЗАВЕРШАЛЬНИЙ , ЗАКЛЮЧНИЙ , ЗАКІНЧЕННЯ , ЗАКЛЮЧЕННЯ
1. Висновок – заключення
Висновок – остаточна думка про що-небудь, логічний підсумок, зроблений на основі спостережень, міркувань або розгляду певних фактів. Прийти до висновку, дійти висновку, практичні висновки.
Часто замість висновок мовці невиправдано вживають віддієслівний іменник заключення. Його, як і слова заключати, нема в українській літературній мові. Неправильно: заключення першого розділу, в заключенні до книжки. Треба: висновки першого розділу, у висновках до книжки тощо. Договір, угоду не заключають, а укладають. І в багатьох інших випадках замість заключати, заключити слід ставити робити висновок, зробити висновок. “З досвіду минулого можна заключити (нормативно: зробити висновок), що до весни маємо готуватися ще взимку” (з газети).
Прикметник заключний, хоч він і потрапив до наших словників, є звичайнісінькою калькою з російського заключительный. Цю лексему потрібно замінювати такими українськими відповідниками, як завершальний, кінцевий, прикінцевий, підсумковий тощо. Наприклад, заключний концерт – завершальний концерт; заключне слово – кінцеве (прикінцеве) слово; заключні заняття – підсумкові заняття.
2. Закінчення, а не заключення
У літературній мові, коли йдеться про кінцеву частину чогось, уживають слово закінчення. “Колосок вирішив ждати закінчення бою, щоб знайти того героя, хто вчинив цей подвиг” (Василь Кучер); “Олімпіада відбулася після закінчення занять у школах” (Леонід Смілянський). У таких випадках інколи помилково використовують штучне слово заключення. Якщо мають на увазі підсумок якоїсь наукової праці, доповіді, слід говорити про висновки. Іменник закінчення (епілог) виступає тоді, коли мовиться про останню частину художнього твору.