ВЕРХНІЙ , ГОРІШНІЙ , НИЖНІЙ , ДОЛІШНІЙ
Чи розрізняються значеннєво між собою прикметники верхній і горішній, нижній і долішній?
Як наголошував Борис Антоненко-Давидович, інколи ці слова бувають справді тотожні, приміром, у назвах місцевості, надто коли її визначають за течією річки (Верхні й Горішні Млини), а також у найменуваннях вітрів (верхній і горішній – на Дніпрі та Кубані). Але в окремих зворотах треба вдаватися тільки до якогось одного з двох семантично близьких прикметників: горішня хата – оселя в бік гір, верхні зуби, верхній одяг, Верхній Рогачик, Верхні Сірогози.
Полиця може бути горішня і верхня залежно від контексту: у вагоні чи в шафі – горішня, бо її приладнано вгорі. А якщо кілька полиць покладено долі одна на одну, то та, яка лежить зверху, зветься верхньою.
Так само є певна відмінність між нижній і долішній. Нижній – “той, що міститься нижче від чогось” (“Червоний відблиск від нього (багаття) осяває нижні гіллячки чорних верб” – Михайло Коцюбинський), Нижні Сірогози, Нижня Кринка. А долішній – “той, що при самому долі”. “Долішня частина п’єдесталу робить чималий виступ” (Леся Українка).
Тож не можна ставити ці прикметники навмання, не враховуючи потреби контексту, бо тоді звужуються наші мовні можливості.