ВИКЛИКАТИ , СПРИЧИНЯТИ
спричиняти чи викликати
Слово спричиняти відрізняється від свого синоніма викликати тим, що пов’язане з негативними наслідками. Спричинити хворобу, спалах епідемії, невдоволення, спротив, але тільки викликати овації, захват, почуття гордості, сміх, радість. Як видно з прикладів, розглядувані дієслова поєднуються з безприйменниковим орудним відмінком. Спричиняти зрідка трапляється також у сполученні з родовим відмінком іменників та прийменником до. У сучасній мові така сполучуваність сприймається як порушення літературної норми. Порівняймо: “Це свідчить про низьку компетентність кадрів на місцях, що й спричиняє невдоволення” (з журналу) і ненормативний вислів: “Це спричинило до ідеологічних помилок” (з газети).