БАЖАЮЧИЙ , ЗАХОПЛЮЮЧИЙ , ХВИЛЮЮЧИЙ , ОХОЧИЙ
1. Як правильно сказати: бажаючий чи охочий?
Відомо, що форма активного дієприкметника не належить до рис української мови, а тому варто уникати незграбного штучного утворення бажаючий (бажаючі). Щоб передати значення “який виявляє готовність або особливу схильність до чогось; який з власної волі зголошується на щось”, можна вдатися до описової конструкції той, хто бажає, ті, котрі, (які) бажають. А можна, не змінюючи змісту фрази, вжити прикметник охочий – він цілком відповідає тому поняттю, що мовці намагаються висловити за допомогою слова бажаючий. Наприклад: “І у мріях скликаю численні полки З тих, що стати за край свій охочі” (Володимир Самійленко), “І ми, в дитинстві до казок охочі, сміялися і плакали не раз” (Любомир Дмитерко), “Охочих послухати завжди було багато, і навіть Микита іноді наставляв довгі вуха” (Петро Козланюк).
2. Я знаю, що бажаючий, захоплюючий, хвилюючий і подібні до них слова, котрі рябіють на сторінках нашої преси та звучать у ефірі, ненормативні. А як їх уникати?
Вдаючись до описових форм, близьких значенням прикметників та інших замінників. Наприклад, замість бажаючий можна вжити конструкцію “той, хто (який, що) бажає” або лексему охочий, котра цілком відповідає цьому поняттю: “В козацькому таборі.. не чути було ні співів, ні криків, не виїжджали з табору молодці, охочі помірятися з паном силою” (Яків Качура).
Газетну фразу “Особливо захоплюючі туристські мандрівки Карпатами” можна виправити, замінивши в ній захоплюючі дієсловом захоплюють (“Особливо захоплюють...”), чи скористатися одним з прикметників: захопливий, привабливий, звабливий, знадливий, знадний, принадний (“Особливо привабливі мандрівки...”).
Не тільки із стилістичних міркувань, а й щоб не пантеличити людей незграбним словом хвилюючий, маємо звертатися до природних прикметників: зворушливий (“Зворушливий вияв материнської любові”), бентежний (“Якийсь теплий, бентежний сум стискав її серце” (Василь Козаченко), збудний, збудливий (“Збудний запах гарячого кулешу приємно лоскотав у ніздрях” (Яків Качура), животрепетний (“Оповідання на животрепетну тему”).