ІНІЦІАТИВА , ЗА ІНІЦІАТИВОЮ , З ІНІЦІАТИВИ
за ініціативою чи з ініціативи?
Слово ініціатива походить від латинського initium – початок. Уживається воно в значенні “перший крок у якійсь справі, почин; активна, провідна роль у діях, заповзятливість”. В українській мові паралельно виступають синонімічні вислови за ініціативою (чиєю) та з ініціативи (чиєї). Наприклад, “За ініціативою молоді в селі збудовано стадіон”, “Журнал “Дружба народів” був створений з ініціативи Максима Горького” ( з газети).
Брати (взяти, забирати, перехопити) ініціативу (до своїх рук, у свої руки) – випереджати когось у дії, вчинку; самому братися за керування якоюсь дією. “З корми в наш бік було спрямовано, очевидячки, не менше чотирьох гвинтівок... Я взяв ініціативу до своїх рук. Нав’язавши брудну ганчірку на палицю, я виставив її в ляду. Кілька куль пронизало її одразу” (Юрій Яновський), “Від утоми він відкинувся на подушку, але, щоб не дати дочці перехопити ініціативу в розмові, зразу ж знову заговорив” (Андрій Головко).
Семантично близьке до іменника ініціатива слово пропозиція. Це те, що виноситься на обговорення, а також порада, вказівка. Воно не обов’язково виражає починання чогось, хоча й не виключає цього, наприклад: виступити з пропозицією, звернутися з пропозицією. Книжний характер таких конструкцій зумовлює використання їх в офіційно-діловому стилі. Синонімічні сполучення з іменником звернення так само властиві переважно офіційним, інформативним повідомленням. Порівняно з лексемами ініціатива та пропозиція він має ширше значення. Його семантика передбачає сполучуваність і з цими словами: виступили з ініціативою, пропозицією, звернулися з ініціативою, пропозицією, звернення з ініціативою, пропозицією.