ЦЕЗАР
(кесар, імператор); найвищий титул монарха; походить від родового імені Ґая Юлія Цезаря; починаючи від Октавіана Авґуста ц. - один з титулів володаря рим. держави, а з 395 - двох володарів: сх.-рим. (тобто візантійського, до 1453) і зх.-рим. (до 476); у середньовіччі правителі вживали титул ц. для підкреслення своєї першості у християнському світі або своєї могутності; у 800 прийнятий Карлом Великим, 962 - Оттоном I; вживали нім. королі до 1806; правителі Московської держави (Рос. імперії) з XVI ст. (наз. цар) до 1917, Наполеон I з 1804 і Наполеон III з 1852, монархи Австрії 1804-1918 (українізована форма цісар) і Німеччини (кайзер) 1871-1918; прийнятий також деякими позаєвроп. правителями (перекладається укр. мовою переважно як імператор, ск., у випадку Японії).